Девальвація — здешевлення грошей, яке проявляється через зменшення золотого вмісту грошової одиниці країни (за часів дії золотого стандарту) або зниження обмінного курсу грошової одиниці відносно іноземних валют.
Дезінфляція — зниження темпів росту інфляції або повне її припинення.
"Демографічний вибух" — стрімкий ріст населення планети, головним чином в країнах, що розвиваються.
Демонетизація грошей — витіснення з обігу золотих грошей паперовими.
Демонополізація — заходи держава, спрямовані на розвиток і захист конкурентного середовища, недопущення або істотне обмеження проявів монополізму в економіці.
Демпінг — продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від внутрішніх, з метою витіснення конкурентів. Розглядається як метод нечесної конкуренції, проти якого зазвичай застосовують антидемпінгові мита.
Деномінація — укрупнення грошової одиниці шляхом заміни у певній пропорції старих грошових знаків на нові.
Депозит — грошові активи, що вкладені у банк з метою одержання відсотків.
Депозитарій — юридична особа, що діє на ринку цінних паперів і надає послуги по зберіганню, обліку та переданні прав власності на цінні папери.
Депозитний сертифікат — письмове свідоцтво банку про внесення грошових коштів на банківський рахунок (депозит).
Дерегуляція економіки — вивільнення економіки від надмірного впливу держави, здійснюване шляхом політичних рішень, спрямованих на усунення адміністративних, економічних та організаційних перешкод для дії механізмів ринкової саморегуляції.
Державне програмування — розробка комплексних програм розвитку національної економіки або її окремих секторів, тобто визначення цілей і пріоритетів економічного і соціального розвитку країни, а також можливих шляхів і засобів їх реалізації.
Державне регулювання економіки — система заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, здійснюваних уповноваженими на те державними інституціями з метою пристосування існуючої соціально-економічної системи до змінюваних умов господарювання.
Державний борг — зобов'язання держави перед кредиторами, які надали позику для покриття дефіциту її бюджету, а також для вирівнювання платіжного балансу й підтримки національної валюти.
- внутрішній державний борг — борг держави перед внутрішніми кредиторами (фізичними і юридичними особами);
- зовнішній державний борг — борг держави перед іноземними кредиторами (громадянами, компаніями, урядами, міжнародними фінансовими організаціями).
Державний сектор економіки — комплекс господарських об'єктів, які повністю або частково належать центральним та місцевим органам влади і використовуються ними для виконання економічних, соціально-культурних і політичних функцій.
Державні закупівлі — придбання центральними і місцевими органами влади товарів і послуг, виробничих ресурсів.
Державні корпорації — організаційна форма державних підприємств, яким надається право господарської самостійності.
Деривативи — похідні цінні папери у вигляді строкових біржових контрактів (форвардних, ф'ючерсних та опціонів).
Дефіцит державного бюджету — перевищення витрат бюджету над його доходами.
Дефіцит товарний — ситуація на ринку, за якої пропозиція товарів недостатня для задоволення наявного попиту.
Дефлятор ВВП — індекс цін, розрахований як співвідношення середнього рівня цін даного періоду до середнього рівня цін базисного періоду.
Дефляція — скорочення грошової маси шляхом вилучення з обігу надлишку паперових грошей, випущених у період інфляції.
Дефолт — невиконання державою своїх фінансових зобов'язань перед кредиторами, відмова від сплати боргу.
Диверсифікація — розподіл інвестицій між різними об'єктами з метою зниження ризику. Дивіденд — дохід, який отримує акціонер з чистого прибутку акціонерного товариства.
Дилер — біржовий посередник, котрий проводить операції від свого імені та за власний кошт.
Дисконт — знижка з ціни (наприклад, банки скуповують векселі фірм за цінами нижче їх номіналу).
Дисконтування — процедура, що дає змогу визначити сьогоднішню цінність майбутнього доходу за існуючої норми позичкового процента.
Дискримінація на ринку праці — наймання працівників на умовах нерівної плати за послуги рівної продуктивності. Зазвичай така дискримінація чиниться за національною, расовою, релігійною, статевою та іншими ознаками.
Диспаритет цін ("ножиці цін") — невідповідність між продажними цінами на ринку сільгосппродукції (занижені ціни) та цінами на ринку промислових товарів (завищені ціни).
Дистриб'ютор — посередник (фізична чи юридична особа), який реалізує споживачам або дрібним торгівцям продукцію, придбану оптом у виробника.
Диференційований продукт — продукт, що має близьких замінників, але відрізняється від них деякими властивостями (добавками, дизайном тощо), що дає змогу виробнику назначати свою ціну.
Діловий (економічний) цикл — коливання загального рівня ділової активності в країні, що має вигляд повторюваних періодів економічних піднесень і спадів (бумів і рецесій).
Додана вартість — різниця між ринковою вартістю (продажною ціною) продукції та поточними матеріальними витратами на її виготовлення і реалізацію. Включає суму амортизації, витрат на оплату праці разом із соціальними відрахуваннями, доходи на капітал (прибуток, дивіденди) та непрямі податки. Теоретично вона є сумою факторних доходів, створених на підприємстві (галузі).
Дотація — доплата з державного бюджету для збалансування місцевих бюджетів або для покриття збитків державних казенних підприємств; різновид субсидій.
Дохід (виручка від реалізації) — ціна, помножена на кількість проданих одиниць товару.
- валовий дохід підприємства — сумарна вартість реалізованої продукції; виручка.
- середній дохід — валовий дохід у розрахунку на одиницю продукції; ціна товару чи послуги.
- граничний дохід — додатковий дохід, отримуваний від виробництва й реалізації кожної додаткової одиниці продукції.
- чистий дохід на капітал — сума доходу, яку можна отримати на даний капітал, помістивши його на депозит у банк. Чистий дохід на капітал слугує базою (відправним пунктом) для вибору й оцінки ступеня вигідності варіантів вкладення капіталу.
Доходи населення (особисті, сімейні) — кінцеві доходи, що формуються як результат усіх розподілів.
- номінальні доходи — загальна сума грошей, отримувана людиною (сім'єю) за певний період.
- наявні (використовувані) доходи — частина номінального доходу, якою може розпорядитися сім'я після сплати податків та інших обов'язкових відрахувань.
- реальні доходи — кількість товарів і послуг, які може придбати сім'я за наявний у неї дохід; величина реальних доходів визначається діленням суми номінальних доходів на індекс споживчих цін за певний період.