Натуральне господарство — первісна, патріархальна форма організації виробництва, за якої виробники відірвано один від одного, спираючись на власні ресурси, забезпечують себе усім необхідним для життя.
Науково-технічна революція (НТР) — швидкі революційні (радикальні) зміни у техніці й технології, що призводять до зміни усього технологічного способу виробництва. На противагу НТР, науково-технічний прогрес (НТП) означає поступові зрушення у засобах і предметах праці, у знаннях і досвіді людей. НТР — закономірний етап (момент) НТП.
Націоналізація — перехід економічних ресурсів з приватної власності у державну; пряма протилежність приватизації.
Національна економіка — сукупність економічних суб'єктів та зв'язків між ними, яка сформувалася і розвивається на рівні країни як цілісна система.
Національне багатство — сукупність матеріальних і нематеріальних благ, нагромаджених і збережених країною на даний час; або усе те, чим володіє країна сьогодні.
Національний дохід — сукупний дохід усіх учасників виробництва національного продукту, або, що те саме, загальна сума факторних доходів (заробітної плати, ренти, проценту, прибутку).
- валовий національний дохід — сукупний факторний дохід, або доходи, отримані учасниками виробництва ВВП.
- чистий національний дохід — чистий продукт, або ВВП за мінусом суми амортизації і непрямих податків на бізнес.
Національний продукт — термін, під яким розуміється загальний обсяг продукції, виробленої різними галузями національної економіки за певний проміжок часу.
Національні рахунки — система таблиць у формі бухгалтерських рахунків, які характеризують процес виробництва, розподілу, обміну та споживання валового внутрішнього продукту.
Небанківські кредитно-фінансові установи — інституції, що виконують окрему або певний набір банківських операцій: інвестиційні і страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди тощо.
"Невидима рука" — вислів, запозичений із роботи А. Сміта "Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776 р.), який розкриває механізм саморегулювання ринкової економіки: підприємець, прагнучи збагатитися, реально, завдяки силам ринкової конкуренції, піднімає національний добробут.
Неокейнсіанство — розвиток теорії Дж.М. Кейнса його послідовниками, які вважають, що державне стимулювання інвестицій у розвиток виробничої інфраструктури і високих технологій дає змогу підвищити продуктивність національної економіки.
Неокласицизм (неокласична теорія) — один із провідних напрямів економічної теорії, який сформувався наприкінці XIX ст. і розвиває основи класичного економічного вчення з урахуванням новітніх знань про ринкову систему, зокрема про мотиви поведінки економічних суб'єктів, ускладнення механізмів ринкової конкуренції і ціноутворення, "провали" ("фіаско") ринку тощо.
Неокласичний синтез — сучасна концепція, представники якої вважають раціональним поєднання неокласичного та кейнсіанського (неокейнсінського) напрямів економічної думки.
Неолібералізм — сучасний напрям економічної думки, який виник у першій половині XX ст. як альтернатива ідеям одержавлення економіки та кейнсіанству. Ґрунтується на неокласичній методології та обґрунтовує розвиток економіки на основі поєднання принципів економічної свободи з обмеженим державним регулюванням.
Неспроможність (провали, фіаско) держави — ситуація, за якої державна політика призводить до неефективного розподілу ресурсів.
Неспроможність (провали, фіаско) ринку — ситуація, коли ринок не справляється з ефективним розподілом ресурсів.
Нетарифні бар'єри — обмеження та/чи заборони на імпорт (квоти, ліцензування, жорсткі технічні і санітарні стандарти якості товарів тощо).
Номінальні величини в економіці — величини, визначені в поточних ринкових цінах, без урахування темпу інфляції.
Норма амортизації — відношення суми річної амортизації до початкової вартості основного капіталу, помножене на 100. Норма амортизації показує, яку частку вартості основного капіталу слід включати у витрати виробництва товару чи послуги.
Норма банківського прибутку — відношення чистого прибутку до власного капіталу банку.
Норма обов'язкових резервів (резервні вимоги) — частка вкладів, яку кожен комерційний банк зобов'язаний залишати в резерві (зазвичай на спеціальному рахунку в Центральному банку). Є одним із інструментів монетарної політики.
Норма особистих заощаджень — частка заощаджень населення у загальній структурі особистого доходу.
Норма прибутку — показник, який визначається як відношення отриманого прибутку до величини використаного для цього власного капіталу. Характеризує ступінь (швидкість) окупності капіталу.
Нормативні судження — міркування і висновки дослідника про те, якою він хотів би бачити реальну дійсність, тобто його прогнози та пропозиції.
Нуліфікація — оголошення державою знецінених паперових грошей недійсними.