Зайнятість — сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням економічно активного населення робочими місцями та їх діяльністю у суспільному господарстві з метою одержання доходу.
Закон вартості — принцип, виведений теоретиками трудової вартості, згідно з яким в основі обміну товарів лежить обмін рівними вартостями, або рівними кількостями витраченої суспільної праці.
Закон грошового обігу — принцип, згідно з яким грошова маса має відповідати товарній масі, тобто сумі цін усіх товарів.
Закон Енгеля — залежність економічної поведінки сімей від розміру отримуваного доходу: що бідніші сім'ї, то більшу частку доходів вони витрачають на харчування; а що вищий добробут сімей, то меншою є частка витрат на їжу.
Закон зростаючих альтернативних витрат — принцип, згідно з яким у міру збільшення виробництва продукту за умов обмеженості та досягнення повної зайнятості ресурсів альтернативні витрати (ціна заміни) зростають.
Закон Оукена — математично доведена обернена залежність між рівнем безробіття та обсягом виробленого ВВП; кожен відсоток надприродного безробіття "вартує" суспільству близько 2,5% від обсягу фактичного ВВП.
Закон Парето (принцип 20/80) — емпірично встановлене правило, за яким нерівномірність розподілу доходів є стійкою для усіх країн, незалежно від соціальних і політичних факторів, а її величина (пропорція 20/80) скрізь майже однакова.
Закон попиту — стійкий обернений зв'язок між ціною товару та величиною попиту на нього.
Закон пропозиції — стійкий прямий зв'язок між ціною товару та величиною його пропозиції.
Закон попиту і пропозиції — основний закон (принцип) ринку, згідно з яким ціна будь-якого товару змінюється таким чином, щоб урівноважити попит на товар і його пропозицію.
Закон спадної граничної корисності — принцип, згідно з яким у міру насичення потреби корисність кожної додаткової одиниці відповідного товару чи послуги зменшується.
Закон спадної продуктивності (віддачі) — принцип, згідно з яким додаткові витрати одного з ресурсів при незмінній кількості інших, починаючи з деякого моменту, дають зменшуваний приріст продукції.
Заощадження — неспожита частина сукупного доходу.
Заробітна плата — грошова винагорода найманого працівника; ціна праці, що враховує, з одного боку, вартість робочої сили (витрати на її відтворення) (нижня межа), а з другого, — граничну продуктивність праці (верхня межа). Заробітна плата розрізняється за видами і формами організації.
- номінальна заробітна плата — сума грошей, отримувана за працю; грошовий вираз ціни праці.
- реальна заробітна плата — набір товарів і послуг, які найманий працівник може придбати на свою зарплату; його купівельна спроможність, яка враховує інфляційний фактор (зміну рівня споживчих цін).
- відрядна (поштучна) заробітна плата — оплата праці, здійснювана за обсягом виконаної роботи (виробленої продукції, наданих послуг); визначається як добуток кількості виготовленої продукції на розцінку за одиницю.
- погодинна заробітна плата — оплата праці за кількістю відпрацьованого часу; визначається як добуток кількості відпрацьованих годин на погодинну ставку.
- мінімальна заробітна плата — законодавча встановлений мінімум оплати праці, що має забезпечувати мінімальні потреби працівника некваліфікованої і малокваліфікованої праці.
Засоби виробництва — сукупність предметів і засобів праці.
- предмети праці — те, з чого виготовляють матеріальні блага (сировина, напівфабрикати, матеріали).
- засоби праці — засоби, з допомогою яких впливають на предмети праці (машини, устаткування, інструменти тощо).
Застава — передача боржником власного майна кредитору як гарантії сплати боргу.
Земельний кадастр — єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі країни (кадастровий номер конкретної земельної ділянки, її місце розташування, межі, площа, якість, цільове призначення, відомості про обмеження у використанні ділянки, нормативно-грошова оцінка та документи, на підставі яких встановлено відомості про ділянку).
Земельна рента — додатковий чистий дохід, утворюваний у землеробстві у зв'язку з кількісною обмеженістю земельного ресурсу і отримуваний власником землі у вигляді орендної плати.
- диференціальна рента I — додатковий чистий дохід, що виникає унаслідок різної родючості та віддаленості земель від ринків.
- диференціальна рента II — додатковий чистий продукт, що утворюється внаслідок різної продуктивності (віддачі) послідовних рівновеликих вкладень капіталу в одну й ту ж земельну ділянку. Така залежність витрат капіталу і віддачі виражена законом спадної продуктивності (віддачі).
- абсолютна рента — додатковий чистий дохід, отримуваний землевласником з кожної ділянки землі, зданої в оренду, і утворюваний за рахунок підвищення ринкових цін на аграрну продукцію через зростання попиту.
- монопольна рента — додатковий чистий дохід, який виникає за умов монопольного виробництва продукту, що користується доволі високим попитом. У сільському господарстві такий монополізм зазвичай пов'язаний із винятковістю умов вирощування певного продукту (певних сортів винограду, овочів і фруктів, какао тощо).
Змішана економіка — економічна система, у якій поєднуються приватний та державний сектори, а ринкове саморегулювання ефективно доповнюється державним регулюванням.
Зношення капіталу фізичне — поступова втрата основним капіталом (засобами праці) своєї функціональної придатності, а з нею і вартості, унаслідок експлуатації та атмосферного впливу.
Зношення капіталу моральне — старіння, або знецінення, основного капіталу під впливом НТП, а саме внаслідок появи на ринку продуктивніших і дешевших аналогів машин, устаткування тощо.
Зовнішні ефекти (екстерналії) — вплив дій однієї людини (фірми) на добробут іншої. Зовнішні ефекти бувають: 1) позитивні, коли вплив одних підвищує добробут інших; 2) негативні, коли він знижує чийсь добробут, змушуючи тільки зайве витратитись.
Зовнішньоекономічна політика — вид економічної політики держави, спрямованої на регулювання економічних відносин з іншими країнами з метою реалізації національних економічних інтересів у системі світового господарства та захисту власної економічної безпеки.
Зовнішньоторговельна політика — політика держави, спрямована на зміцнення позицій країни на світовому ринку та підвищення ефективності зовнішньої торгівлі як фактора розвитку національної економіки.
Золотий паритет — співвідношення (курс) обмінюваних валют за вмістом золота, визначеним національним законодавством.
Золотий стандарт — первісна міжнародна грошова система, за якої паперові гроші обмінювалися на золото за фіксованою ціною, а саме золото вільно вивозилося за кордон. У своєму розвитку ця система пройшла три етапи:
- золотомонетний стандарт — можливість вільного обміну грошових знаків (банкнот) на золоті монети за номіналом; існував з останньої третини XIX ст. до початку Першої світової війни, у США до 1933 р.
- золотозлитковий стандарт — золоті монети вилучені з обігу і переплавлені у злитки, велика вартість яких значно обмежила обмін банкнот на золото; існував на поч. XX ст.
- золотодевізний стандарт (Бреттон-Вудська система) — на золото міг обмінюватися лише долар США, який став єдиним міжнародним платіжним засобом (девізою); діяв з 1944 р. згідно з Бреттон-Вудською угодою, а з поч. 1970-х рр. замінений на систему нерозмінних на золото паперово-кредитних грошей.
Зона вільної торгівлі — форма міжнародної економічної інтеграції, за якої усуваються усі бар'єри у взаємній торгівлі, але кожна з країн-учасниць проводить власну торговельну політику щодо третіх країн.