Пай — частка (доля) участі в капіталі підприємства.

 

Паперові гроші — декретовані (введені державою) гроші, що не мають внутрішньої (власної) вартості.

 

Парадокс Веблена — виняток із закону попиту, який відображає психологію заможних споживачів, схильних купувати саме дорогі товари й послуги, щоб у такий спосіб справити вплив на оточуючих, отримати престиж.

 

Парадокс Гіффена — виняток із закону попиту, який відображає психологію незаможних споживачів, котрі схильні більшою мірою купувати товари першої необхідності у разі їх подорожчання, відмовляючи собі у придбанні інших товарів.

 

Парето-ефективність (оптимум Парето) — стан економіки країни, за якого уже неможливо поліпшити добробут хоча б однієї людини, не погіршивши при цьому добробут якоїсь іншої людини.

 

"Паризький клуб" держав-кредиторів — неформальне (нестатутне) об'єднання держав, які надають кредити іноземним позичальникам і прагнуть спільними зусиллями забезпечити надійність їх повернення.

 

Паритет купівельної спроможності — співвідношення між купівельною спроможністю валют різних країн.

 

Партнерство — організаційно-правова форма фірми, якою володіють та управляють дві або більше особи.

 

Патент — документ, що засвідчує права власності на винахід чи технологію. Володіння патентом, окрім окремо обумовлених прав, обмежує використання запатентованої продукції третіми особами протягом визначеного терміну.

 

Пенсійні фонди — фінансові інститути, які формуються за рахунок пенсійних внесків.

- Державний пенсійний фонд — створюється для солідарної системи обов'язкового державного пенсійного забезпечення, за якої усі зайняті несуть спільну відповідальність за матеріальне утримування тих, хто раніше вийшов на пенсію.

- недержавні пенсійні фонди — обслуговують так звану накопичувальну пенсійну систему, за якої пенсійні внески зараховуються на персоніфіковані (особисті) рахунки вкладників та інвестуються з метою їхнього збільшення та захисту від інфляції, а з настанням пенсійного віку виплачуються вкладникам (додатково до державної пенсії) за рахунок накопичених пенсійних активів; мають статус неприбуткової організації, що звільняє їх від оподаткування.

 

Первинні доходи — факторні доходи, або доходи учасників виробництва ВВП. Статистично включають заробітну плату, доходи підприємців, прибуток корпорацій, орендну плату за нерухомість. В сукупності первинні доходи становлять національний дохід.

 

Перехідна (трансформаційна) економіка — стан економіки у період зміни суспільно-економічних систем, переходу від однієї системи до іншої.

 

Персональний розподіл доходів — розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім'ями або домогосподарствами.

 

Підприємець — активний суб'єкт ринкової економіки, який володіє здібностями для організації процесу створення товарів і послуг з метою отримання прибутку, здатний приймати рішення в умовах невизначеності й ризику та нести економічну відповідальність за них.

 

Підприємництво — самостійна ініціативна, творча діяльність людей, спрямована на пошук нових можливостей для бізнесу, використання нових технологій, нових сфер вкладення капіталу, подолання стереотипів і обмежень заради отримання прибутку.

 

Підприємницький дохід — прибуток після сплати позичкового процента і податків.

 

Платіжний баланс — статистичний звіт, який показує усі види валютних надходжень і платежів країни за певний період.

- активний платіжний баланс — платіжний баланс, що має позитивне сальдо (валютні надходження в країну перевищують її платежі за кордон).

- пасивний платіжний баланс (дефіцит платіжного балансу) — платіжний баланс із від'ємним сальдо (валютні платежі країни за кордон більші за її валютні доходи).

 

Платоспроможність — здатність виконати боргові зобов'язання за рахунок майна (активів). Повна зайнятість — стан зайнятості, за якого безробіття не перевищує своєї природної норми.

 

Податки — обов'язкові і першочергові платежі економічних суб'єктів у бюджет держави та місцевих органів самоврядування, здійснювані для фінансування суспільних витрат у визначеному законодавством порядку.

- непрямі (побічні) податки — податки, що сплачуються споживачами у момент придбання товарів і послуг.

- прогресивні податки — податки, ставка яких збільшується зі зростанням доходу чи вартості майна.

- пропорційні податки — податки з фіксованою ставкою.

- прямі податки — податки, що сплачуються безпосередньо тими, хто має доходи та є власником певного майна.

- регресивні податки — податки, ставка яких знижується зі збільшенням доходу.

 

Податкова база — загальна сума доходів, витрат і вартості майна, з якої беруться податки.

 

Податкова система (оподаткування) — офіційно (законодавчо) оформлена сукупність податків у національній економіці, включаючи правила їх нарахування та механізми сплати і контролю.

 

Податкова ставка (норма) — встановлений національним законодавством розмір податку на одиницю об'єкта оподаткування.

 

Податкові пільги (преференції) — переваги у вигляді зменшення податкової ставки чи тимчасового звільнення від сплати податку, що створюють особливо сприятливі умови для ведення малого бізнесу, певних видів економічної діяльності, розвитку окремих економічних територій (зон) тощо.

- інвестиційний податковий кредит — податкова пільга, за якої від оподаткування звільняється та частина підприємницького прибутку, що спрямовується на інвестування в основний капітал.

- прискорена амортизація основного капіталу — податкова пільга, за якої амортизація нараховується у розмірах, що перевищують реальне зношування продуктивного капіталу; зменшує розмір оподатковуваного прибутку;

 

Податковий тягар — ступінь економічних обмежень, створюваних вилученням податків. Оцінюється як відношення суми усіх податків і зборів (включаючи відрахування соціального призначення) до ВВП або національного доходу.

 

Позитивні судження — судження, що містять аналіз реальної дійсності або описують реальність у тому вигляді, в якому вона існує.

 

Позичковий капітал — капітал, що надається підприємцям на умовах поверненості і платності.

 

Політика "дешевих грошей" — вид політики Центрального банку, спрямованої на здешевлення кредитних ресурсів комерційних банків і стимулювання таким чином ділової активності. її інструментами є: скупка державних облігацій у комерційних банків, зниження облікової ставки та норми резервних вимог.

 

Політика "дорогих грошей" — вид політики Центрального банку, спрямованої на підвищення вартості кредитних ресурсів комерційних банків і стримування таким чином інфляційного "перегріву" економіки. її інструментами є: продаж комерційним банкам державних облігацій, підвищення облікової ставки та норми резервних вимог.

 

Порівняльні (відносні) переваги — співставлення альтернативних витрат виробників товарів і послуг. Виробник, у якого найнижчі витрати виробництва товару (найменша "ціна жертви"), має порівняльні переваги перед конкурентами.

 

Потреба — відчуття дискомфорту, стан внутрішнього незадоволення.

 

Право власності — привілей володіння певними обмеженими ресурсами, закріплений звичаєм та/або законом держави.

 

Праця — основний економічний ресурс (фактор виробництва), що представляє собою: 1) господарську діяльність людини; 2) фізичні, розумові і психологічні здібності людини, використовувані в господарській діяльності.

 

Представництво — підрозділ фірми, який юридично представляє її інтереси у певному регіоні.

 

Преференції — 1) пільговий режим оподаткування, встановлений для окремих підприємств (галузей, територій); 2) пільговий митний режим, встановлений для товарів окремої країни чи групи країн.

 

Преференційна торговельна угода — початкова, найпростіша форма міжнародної економічної інтеграції, яка передбачає двостороннє чи одностороннє зниження торговельних бар'єрів.

 

Прибуток — дохід власників фірми (підприємства).

- бухгалтерський (балансовий) прибуток — різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації) та валовими витратами на виробництво й реалізацію продукції.

- економічний прибуток — 1) різниця між валовим доходом та економічними витратами (сумою зовнішніх (грошових) і внутрішніх (неоплачених) витрат); 2) балансовий прибуток за виключенням нормального прибутку.

- засновницький прибуток — прибуток, який отримує інвестиційний банк або корпорація-емітент. Визначається як різниця між ринковою і номінальною ціною випущених цінних паперів, або надлишок емісійного доходу над статутним капіталом.

- нерозподілений прибуток — прибуток корпорації, що залишається у її розпорядженні після сплати податків та розподілу на дивіденди й інші види споживання; використовується для капіталізації, або реінвестування у виробництво.

- нормальний прибуток — мінімальна плата за підприємницьку діяльність, або винагорода, яка утримує підприємця у певному бізнесі.

- чистий прибуток — залишок прибутку після сплати податків.

 

Приватизація — передача економічних ресурсів з державної власності у приватну; пряма протилежність націоналізації.

 

Приватна власність — право приватних осіб і фірм набувати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними ресурсами.

 

Природна норма (рівень) безробіття — найменший рівень безробіття, якого може досягти країна за існуючої інституційної структури і який не призводить до прискорення інфляції; рівень безробіття за умов повної зайнятості.

 

Прискорена амортизація — встановлений урядом порядок, який дозволяє здійснювати амортизаційні відрахування у розмірах, що істотно перевищують реальне зношення основного капіталу, що, по суті, означає податкову субсидію підприємцям.

 

Проблема власника-менеджера — проблема знаходження економічних стимулів для того, щоб зацікавити топ-менеджмент (вище керівництво) діяти в інтересах реального власника компанії, оскільки контроль за менеджментом з боку власника обмежений. Головна проблема корпоративного управління, що стосується як приватних корпорацій, так і державних підприємств.

 

Продуктивні сили — сукупність факторів виробництва (використовуваних ресурсів) в масштабі суспільства.

 

Продуктивність факторів виробництва — кількість продукції в розрахунку на одиницю певного фактора (ресурсу) виробництва.

 

Продуктивність праці — 1) кількість товарів і послуг, вироблених за одиницю робочого часу; 2) кількість робочого часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції.

 

Прожитковий мінімум — вартість набору товарів і послуг ("споживчого кошика"), визначеного на основі обґрунтованих нормативів споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.

 

Проміжний продукт — товари й послуги, які не покидають виробничий процес, а лише

переходять від одного виробника до іншого.

 

Пропозиція грошей (грошова маса) — кількість грошей в економіці.

 

Протекціонізм — митна політика держави, спрямована на захист національного товаровиробника від іноземної конкуренції.

 

Процент — плата за право користуватися позикою.

 

Процентна ставка — відношення річної суми процента до суми позики; показник міри (ступеня) вигідності позики (кредиту).

- номінальна процентна ставка — договірна процентна ставка без урахування темпу інфляції.

- реальна процентна ставка — номінальна процентна ставка за мінусом темпу інфляції, що мав місце за час користування кредитом.

​​